Тим, хто зневажив...

Хто ви такi, щоб так про них судити?
Для них, для свiту хто ви є такi?
Вони, щоб вас померли захистити.
Вони були ще юнi i палкi.

Хто ви такi, хто дав таке вам право
Так зневажати їх тяженний труд?
Хто ви такi, щоб здiйснювать розправу,
I щоб заводить справедливий суд?

Нi, я не прагну вашої розплати,
Чинити я не хочу так, як ви.
Лиш пам'ятайте: всi вони - солдати
З них кожен був у пеклi боротьби.

Коли ви стали на камiнний звиток,
Коли пройшли ногою ви по нiм
Ви залишили там тяжкий вiдбиток,
Заплямували їх останнiй дiм.

Своїми ви ногами наступили
На ту надiю, що у них жила.
Вони б кiнця такого не хотiли,
Тепер не зневажайте їх тiла.

Бо та земля пiд вашими ногами
Омита кров'ю їх, вона жива.
Ви лiпше квiти покладiть руками
На камiнь, де надiя спочива.

Згадайте їх, зведiть до неба очi.
Їм все це удалося досягти.
I зорями вам в небi серед ночi
Їх душi посмiхнуться з висоти