Двi битви за один полiт

Аеродром "Кабул". Весна.
Хвилини вiдпочинку.
Мулли молитва голосна
Вривається в будинки.

Службове рондо до кiнця
Вже добiга помалу.
Нема нi звiра, нi ловця...
Вiйни - як не бувало.

Я так любив хвилини цi.
У вишинi - нi хмари.
Ширяють тiльки горобцi,
Та вертольотiв пара.

Та що-ж один так низько йде?..
Неначе п"яний тоне.
Його ведучий вже онде,-
По смузi вiтер гонить.

I я примружився на мить:
(О! Як же сонце сяє!)
Та вiн... поранений летить.
Шассi в нього немає.

Турбiн розстрiляних виття,
Машина вередує.
Такий полiт на все життя
Кошмари гарантує.

Пiлоти, начебто, не з тих,
Кого не любить небо.
Двигун дотягне до сво§х,
Та ще ж i сiсти треба.

Вже майже скiнчився полiт,-
Страшний вояж у гори,
Тепер спирався вертолiт
Лише на двi опори.

Лягає зраненим бортом,
Неначе спати буде.
Не можна! Черконе гвинтом,-
Розтрощить за секунди.

Iз пекла вирвався, вцiлiв,
Не впав пiд лезо бритви.
Тепер триває на землi
За §х спасiння битва.

Для когось - гори у красi,
Комусь - весна столична,
Комусь - життя на терези
Покладено публiчно.

Несли усе: важке, тверде,
Пiд "хворий" бiк мостили.
Готово! Бiльше не веде.
Саджайте гвинтокрила.

I знову тиша , i весна,
Та горобцi на лузi.
Не вiрилось, що йде вiйна,
Та ось вона, на смузi.

Менi, як свiдковi, щемить,
Хоч я там був стороннiм:
Саджали хлопцi вертолiт
На плечi i долонi.

              27 сiчня 2008 рiк