Аннотация: Минули часи, коли ми могли щороку бачити друзiв, приЌжджаючи до них у гостi. Об'єктивнi причини стають на завадi, навiть коли ми хочемо вiдновити добрi традицiЌ. На допомогу прийшов Iнтернет. Та чи може бути спiлкування у "павутинi" настiльки ж повноцiнним? Вiрш присвячено сердечному друговi Вiктору Мiроненко, з яким служили разом понад рiк, а тепер не бачимось роками.
Привiт, Вiтьок, привiт, вояче!
Де нашi роки золотi?
Давно не бачились, неначе,
А ще як мiсяць молодi...
...I я-ж по шiю у роботi,
То краще ти до нас, чи як?...
..........
...А як було тодi, в пiхотi?
Найближчiй друг - то твiй земляк...
В такому виглядi вiднинi
(Коротка зустрiч, стислий текст)
У електроннiм павутиннi
Жорсткий проходить дружба тест.
Ще нашi схрестяться дороги,
Бо нам так хороше разом.
...Ну все, "зачатились" ми трохи,
Вже пiзно, вимикаю "комп".
3 жовтня 2007 року
По всем вопросам, связанным с использованием представленных на ArtOfWar материалов, обращайтесь напрямую к авторам произведений или к редактору сайта по email artofwar.ru@mail.ru
(с) ArtOfWar, 1998-2023
