ArtOfWar. Творчество ветеранов последних войн. Сайт имени Владимира Григорьева

Рыбак Эмир Иванович
Вишнi

[Регистрация] [Найти] [Обсуждения] [Новинки] [English] [Помощь] [Построения] [Окопка.ru]
Оценка: 5.66*11  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Збiрник: 1) Вишнi 2) Зустрiч однокласникiв 3) Гомонiла площа 4) Сонячний ранок 5) Нiчнi спомини 6) Балада про невiдомого солдата 7) Про кохання. 8) Пригода з кавунами 9) Небо задощило. 10) Спека в далекiй краЇнi Афганiстан 11 Серце радiсно щемить

 []

Вишнi 

В зеленiм листi вишнi запашнi
Жаром полум'яним палають,
В зiрок далеких наче грають.
- Вхопи ти стиглi i смачнi.

Як скуштувати хочеться менi
Ласощi, що сяють як вогнi
I нiякий оклик: То ще нi!
Я Їх зiрву, хоча би двi.

Яскрава кров - це лiпше вино,
Що з вишень до шлунку стiкає
Наче сонечко зазирає у вiкно
I хмiль насолоди тебе зустрiчає.

Берiть, зiрвiть, куштуйте вишнi!
Вони як квiточки яскравi, пишнi.

УкраЇна. Липень. 2011 рiк

Зустрiч однокласникiв.

 []

Сьогоднi однокласники зiбрались
В казковiй новоушицькiй кав"ярнi
I оченята вiд спогадiв смiялись,
Що були зацiкавленi, ще й гарнi.

МоЇ думи в минуле полетiли
При видi стомлених роками рис.
В душi всi фото потеплiли
I кольоровий клiп богами вис.

Розмови друзiв за столами
Дзвенiли, як весняний потiчок - 
Це гомiн над долинами, горами
В напрузi більш тисячi свiчок.

Я слово до спiвучнiв мав
Яке у вiчi присутнiм казав:
Здоров"я, ще й щастя бажав,
I зорi слави вiд них жав.

Пiсня нас всiх поєднала,
Що голубкою там лiтала.
Юнiсть в танцi поладнала
Наснагу, що весело вiтала...

Задоволенню не було меж,
Веселився зi всiма i я теж.
Пiрнули ми в Юнь - авжеж -
Це спалахи прожитих пожеж...

УкраЇна. Липень. 2011 рiк

Гомонiла площа.

У вiвторок гомонiла площа
В центрi нашого села,
На торг вiдьма - Тодоска 
Вела з собою чортеня:

Щоби обдурити покупця,
Заздрiсть людську обновити,
У зiваки поцупити гаманця,
А інших розумом обдiлити.

Тут торгашi собі торгують
Грошенята пальцями рахують
і селян товаром годують
Неуважних ще й обдують...

УкраЇна. Липень. 2011 рiк

Сонячний ранок.

 [] 

Трави у перлиннiй росi
На ранковiй зорi
I у свавiльнiм Днiстрi
Наче у синiм вiкнi

Хвилi променi катають,
Якi вiтри пiдганяють
Та блискочуть i гадають
Людям настрiй пiднiмають.

Вони лагiдно вiтають
Усе живе, що навкруги - 
Квiтучi Днiстра береги,
Якi прокинулись i зiвають...

 []

УкраЇна. Липень. 2011 рiк

Нiчнi спомини

Я теплоЇ лiтньоЇ ночi
Споминаю чарiвнi лiта,
Нiби сон бачать очi,
Що в вирiй собi вiдлiта.

О, доле, я дякую тобi
За те, що щасливий нинi
За далi з сонцем голубi
На милiй ненцi УкраЇнi.

За науку в школi у селi
За свiтлi чепурненькi хатки
Де живуть дорослi i малi
Хоробрих предкiв гордi нащадки...

 [] 

УкраЇна. Липень. 2011 рiк

Балада про невiдомого солдата

Ясно - невiдомого солдата 
На бiлiм свiтi не буває,
Десь же була його хата
I мати, що завжди чекає.

Очiкує кожну вiльну мить
Статного, і доброго,
I серце ЇЇ саме летить
До козака хороброго,

У формi новiй вiйськовiй,
Що ворогiв скидає з тину.
У далекий зеленiй дiбровi,
I думи линуть мати сину, 

Про сiм'ю i Вiтчизну
Яку вiд загарбникiв захищає,
Та куля зчервонила бiлизну
I про його нiхто не знає.

Пройшли роки, десятилiття
Уже другого столiття
Наступила нова пора лiтня,
Та подих вiйни лихолiття
 
Нам не забути нi дня,
Бо за волю загинула рiдня
I у згадках спомин - рiзня -
ЧорноЇ вiйни гiрка рiлля.

Загиблого солдата доля не проста -
Його подвиг нам не забути на вiка.

Про кохання.

Кохана, зi мною завжди будь,
Якщо вночi не можеш заснуть.
Нам зорі сяють, як цвітуть -
Це кохання i з золота суть.

Кохана, ти руку менi подала
І з усмішкою на танець звала,
Тоді коли квiтчала наша земля
I темп жвавого життя задала.

Нам усмiхнулася яскрава зоря
Ми ринули в вирiй, як бджоли в поля -
Це було кохання чарiвне зiлля -
Радiсть королiвни - щастя короля....

Литва. 2011-08-23

 []

Дитяча пригода з кавунами

Колись два жвавих брата Чорноконь,
Брати бешкетуватi - тi Бiлецькi,
Велосипеди не випускали iз долонь,
Я, Василь, Євген, ми - не кепські,

Щодуху поЇхали по кавуни достиглi
У Балабанiвку на привабливий баштан.
Ми хлопчаки, як тi пернатi щиглi
Крутили педалi, як дужий кардан.

Дорога бiгла через Струзський лiс,
А далi на високий горб i вже Струга.
Який нас спонукав на крадiж бiс 
Нiхто не знав, а це його була заслуга.

На перехрестi ми звернули вправо,
Розкiшно Їхали i повернули влiво, 
Та сторож мiшає - кепськi справи,
А кавуни макiтрами блистiли - дiло.

Сторож баштана нас добряче ганяв,
Та кожен по два - три кавунчика мав.
Ми додому дмухнули, а вiн все стояв,
Берданочку в руки взяв i стрiляв.
      
Ми там не лишили нашого духа, 
Радiсть вiд азарту мила судьба
І ми добрих ангелiв не слуха,
Та й до нас не сунула нудьга. 

То за Стругою з горба злiтали
Хлопчиська iз зеленими м'ячами
I пiсню перемоги гучно спiвали,
А чортенята радiсно скавчали.

Та кавуни уже попереду котились
Ми падали, обганяли Їх - тi бились
Вiд порохiв кавунчики не мились,
А ми вiд болю ран вужами вились.

Велосипеди цифру 8 показали -
Ми вiд горя сльози смоктали, 
- Це вам наука, - ангели шептали,
Та ми не чули, кавуни збирали.

Тож добро - ласощi пропадає
I не змивши кожен з них бруду 
Рожевi шматочки всмак ковтає,
Сльози стирає, розпач i тугу.  

Солодкий сiк розмивши бруд
Розмазаний був по лицi
I розтiкався, капав, худ,
А чортята тiшились собi.

Смiючись, ми на все начхали,
Поласували брудними кавунами,
Як собаки рани своЇ зализали
I чвалали, з ангелами i чортами.

 []

Це дiло було давно, в 1970 роцi,
I було це часто, на кожному кроцi,
Та це споминаєш, лежачи на боцi,
Смiшинка з сльозою застряла у оцi.

Литва. 2011. 09. 17

Небо задощило.

Якось вранцi небо задощило
I смутно посвистував вiтер,
Та сивим димком яри залило,
Баюри блистiли - море вiдер.

Дорога безмiрною тугою тяглася
В спустошене пiсля жнив поле -
Плакуча Осiнь Зимi не пiддалася -
Небо вiд густих хмар не прозоре.

Тут вилась коса щiтка дощу -
На обрiЇ бiлi явори в поту.
СкупоЇ заграви сонця прошу,
Бо досить вже сипати росу. 

Литва. 2011. 12. 20.

Спека в далекiй краЇнi Афганiстан

Сонце рiзко пiднялося вгору
У засклену прозору блакить,
У безмiрну небесну комору,
Починаючи внизу все палить.

Тут безшумно закипала спека -
Пiд панамою спiвав джиґунець -
Без води чатувала небезпека,
I серце гуло, як двигунець.

Як хотiлось джерельноЇ води
I на заЇдок сiк спiлого граната,
Жаром в бою шкварчали стволи 
I рiжки пустi, лишалась граната.

Нам було, дуже пекельно жарко,
I сонце 'на коня' налило чарку.
Вбивати ворогiв - все ж жаль то,
Що падуть вiд пострiлiв шпарко.

Ця спека в далекiй краЇнi,
Що опалила в макiтрi мозки,
Виходить, як вода по краплинi
I вбиває в неЇ болючi гвiздки.

Литва. 2011. 12. 22.

Серце радiсно щемить

Небо сiрiє - свiтає,
Бiлий день воскресає,
Всiх живих вiтає -
Свiт жити поспiшає.

Вiтерець собi летить
Кучерявi хмари гонить.
Серце радiсно щемить -
Кохання в дзвони дзвонить...

Литва. 2012. 06. 12.
*
Квітучий луг, неначе море
І колосся хлібів широке поле,
Та блакитне небо прозоре,
Знімають біль, сум чи горе...     Литва. 2012. 07. 02.
*
Сьогоднішня шоколадна ніч
Сяє безліччю яскравих свіч
І ти з коханою увіч на ввіч -
Кохання палає неначе піч.          Литва. 2012. 07. 07

Оценка: 5.66*11  Ваша оценка:

По всем вопросам, связанным с использованием представленных на ArtOfWar материалов, обращайтесь напрямую к авторам произведений или к редактору сайта по email artofwar.ru@mail.ru
(с) ArtOfWar, 1998-2018