ArtOfWar. Творчество ветеранов последних войн. Сайт имени Владимира Григорьева

Рыбак Эмир Иванович
Доброта открыла ворота...

[Регистрация] [Найти] [Обсуждения] [Новинки] [English] [Помощь] [Построения]
Оценка: 9.44*6  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    На рус. и украинских языках. Доброта открывает ворота и каждому из нас она сгодится, только ближнему помоги сполна, чистой воды сможешь напиться...

  Доброта открыла ворота...
  
  Темь текучая
  Людей ослепила
  Глухая, тягучая
  Спать повалила.
  
   Настала ночь. Вороненые зубья пилы леса, видневшиеся еще недавно вдоль дороги, скрылись в темноте. Фары автомашины рассеивали тьму, создавая мрачный коридор ночной дороги. Я ехал в Украину из Литвы через Белоруссию. Дороги там сейчас отменные. Чудное Полесье! Прохлада! Проезжать его летом в жару довольно приятно. Калинковичи, Мозырь, Ельск остались позади. Вот и граница. Странно. Лес продолжается, а пункта пропуска для пересечения границы Украины (ПППГ) нет. Только надпись плаката подтверждает, что дорога проходит партизанским краем. Может, между Украиной и Беларусью ничего спорного нет. Правда, партизаны-дорожники ещё живы на украинской стороне. На дороге появилась масса выбоин 'вероятно от фугасов и мин'. Шутка. Машина как уж на сковородке запрыгала на ухабах. То ли дорожные деньги не на тот счет положили или материалы не в государственный двор отвезли. Деловые люди на (ПППГ) Украины с накрученными на пальцы рулонами украинских гривен предлагали эксклюзивный сервис обмена любой валюты. Зная фокусы украинских Копперфильдов, я не рискнул обменять валюту, на гривны только в одни ворота. Окошко обменного пункта почему - то было закрыто.
  Мне нужно было заправить машину и в былые времена за любую валюту тебе заливали полный бак, и все предоставленные емкости. Но не тут - то было. Заехав на заправку, попросил залить бак за валюту. Мне отказали.
  - Только за гривны заправляем.
  Мои уговоры заправки за валюту не залили топливо в бак авто. После посещения третьей бензоколонки и не залив ни капли горючего, мне пришлось ночевать на пустыре в селе. Подкормив балтийскими шпротами из начатой банки злющего черного волкодава кинувшегося чуть ли не под колеса машины, я лег в салоне спать. Ночью слышал нецензурные выражения от местных кладоискателей чужого майна в адрес моего ночного стража. Что - то стукалось о землю, шмякалось, и лай собаки становился всё остервенелый. Утром вокруг машины валялось много камней, сучьев, и палок. С псом я не забыл поделиться бутербродом. Поэтому был спокоен за себя и за машину. Получилась взаимная выручка между мной и черным псом.
   Поменяв в банке Овруча валюту на гривны, залил полный бак и устремился по дороге в Хмельницкий через Житомирскую область.
  В районе Шепетовки у обочины дороги я заметил сгорбленную бабушку со светлой клюкой в руке. У меня сердце екнуло. Она чем - то похожа на мою мать, но её нет. Царство ей небесное и земля пухом.... Я остановил машину возле бабули. Открыл дверь машины. Старушка недоуменно смотрела на меня. Пришлось выйти и пригласить её подвезти.
  - Садитесь бабуся, я вас подвезу! Вам куда нужно ехать?
  - Ты ко мне сынку, обращаешься?
  - К вам бабуля!
  - Такие машины мне ещё не останавливались. Ты до ближайшего села, за 15 км довезешь?
   - Не бойтесь, бабуся, довезу!
  В дороге я разговорился со старушкой и узнал, что она едет к дочери и внукам.
  - Они уже две недели не дают о себе весточки, а я не нахожу себе покоя, - бедкалась бабуля.
  Так за разговорами мы подъехали к селу высадки бабушки. Я остановил машину возле нужной остановки. Пассажирка начала, что - то искать за пазухой. Я уразумел, что она хочет со мной рассчитаться за проезд.
  - Бабуля, мне ваших денег не нужно, я от них не разбогатею. Вы лучше в церкви за меня помолитесь перед Господом Богом, это будет намного лучшая плата.
  - Ты это правду говоришь сынок?
  - Вполне серьезно!
  - Тогда я за тебя помолюсь, потому что это довольно редко бывает, чтоб шофер не брал плату за проезд. Я уж и не припомню, когда это и было.
  Взаимно пожелав счастливой дороги с Богом, мы с бабусей попрощались. Я поехал дальше. В час пик, заблудил в Хмельницке, обратился возле областной больницы к молодому парню и бледного вида молодице за помощью.
  - Как лучше проехать на Каменец - Подольск?
  - Сложно рассказывать. Если ты нас подвезешь до остановки на выезде из города в этом направлении, то я покажу тебе дорогу.
   Я согласился. По дороге я спросил его: - где я могу поменять или снять деньги, так как датчик уровня топлива забарахлил, и я не знаю, сколько у меня топлива. По километражу вроде еще должно хватить бензина, но простояв в многочисленных пробках и передвигаясь черепашьим ходом через центр города, я боялся остаться у разбитого корыта. Я снял деньги в Приватбанке ул. Куприна 54/1), а мой штурман указал на течь из - под машины. Ручеек лился не очень сильный, но ехать без масла - запороть движок. Если охлаждающая жидкость, то её нужно долить. Открыв капот, ни я, ни проводник, не смогли определить, откуда так сильно капает жидкость. Тогда попутчик позвонил своему брату, чтоб тот позвонил своему другу, у которого приятель работает на СТО - станции техобслуживания.
  - Тебя обдерут как липку, только за осмотр, и плюс ремонт.
  Через 5 минут переговоров провожатый сказал мне: - Сейчас поедем в автосервис и узнаем, какой ремонт нужен карете. Тут недалеко. Спустя 5 минут мы были у ворот СТО. Больные авто в очереди ждали помощи врача. Очередь автовладельцев недовольно заволновалась.
  - Человек едет к родителям из Прибалтики, нужно определить поломку. Мы же люди.
  Недовольный ропот автовладельцев стих. Я заехал на место. Мастер, поднял вверх мою ласточку для осмотра, вынес вердикт: - Капает охлаждающая жидкость с патрубка на движке. У меня нет запчасти, на это авто. Но вы можете позже починить свой тарантас, только купите жидкость и доливайте её по мере необходимости.
  - Сколько я должен за осмотр авто?
  - Меня попросили друзья осмотреть подранок у человека попавшего в беду перед порогом родительского дома. С друзей я платы не беру.
  Я был ошеломлен и стоял немой, как рыба.
  - Украинцев рисуют иногда жадными, но вы удостоверились, что это не всегда бывает, - сказал мой поводырь.
  Мне пришлось очень растроганно поблагодарить своих спасителей. Я довез до станции Дунаевцы онкологическую больную жену брата проводника на побывку к семье, детям, не взяв платы, по трассе на юг и 3 - 5 км в сторону от нее...
  
  Видно Бог людей за добро вознаграждает.
  
  Доброта открывает ворота
  и каждому из нас она сгодится,
  только ближнему помоги сполна,
  чистой воды сможешь напиться...
  
  
  Украинская версия:
  
  Доброта відкрила ворота... Переклад на украЇнську мову: - Емір Рибак
  
  Пітьма текуча
  Людей посліпила
  Глуха, тягуча
  Спати повалила.
  
   Настала ніч. Вороновані зуби пилки лісу, що виднілися ще недавно вздовж дороги, зникли в темряві. Фари автомашини розсіювали чорноту, створюючи похмурий коридор нічного шляху. Я Їхав в УкраЇну з Литви через Білорусію. Дороги там зараз відмінні. Чудове Полісся! Прохолода! ПроЇжджати його влітку в спеку досить приємно. Калинковичі, Мозир, Єльськ залишилися позаду. Ось і кордон. Дивно. Ліс триває, а пункту пропуску для перетину кордону УкраЇни (ПППК) немає. Тільки напис плаката підтверджує, що дорога проходить партизанським краєм. Може, між УкраЇною і Білоруссю нічого спірного немає. Правда, партизани-дорожники ще живі на укра§нській стороні. На дорозі з'явилася маса вибоЇн від дій 'ймовірно від фугасів і мін'. Жарт. Машина як вуж на сковорідці застрибала на вибоЇнах. Чи то дорожні гроші не на той рахунок поклали або матеріали не в державний двір відвезли. Ділові люди на (ПППК) УкраЇни з накрученими на пальці рулонами украЇнських гривень пропонували ексклюзивний сервіс обміну будь-якоЇ валюти. Знаючи фокуси украЇнських Копперфільдів, я не ризикнув обміняти валюту, на гривні тільки в одні ворота. Віконце обмінного пункту чомусь було зачинено.
  Мені потрібно було заправити машину і в минулі часи за будь-яку валюту тобі заливали повний бак, і весь наданий посуд. Але не тут - то було. ЗаЇхавши на заправку, попросив залити бак за валюту. Мені відмовили.
  - Тільки за гривні заправляємо.
  МоЇ вмовляння заправки за валюту не залили паливо в бак авто. Після відвідин третьоЇ бензоколонки і не залив ні краплі пального, мені довелося ночувати на пустищі в селі. Підгодувавши балтійськими шпротами з розпочатоЇ банки злючого чорного вовкодава, що кинувся мало не під колеса машини, я ліг в салоні спати. Вночі чув нецензурні вирази від місцевих шукачів скарбів чужого майна на адресу мого нічного сторожа. Що - то стукалося об землю, гепаючи, і гавкіт собаки ставав все лютішим. Вранці навколо машини валялося багато каменів, сучків, і палиць. З псом я не забув поділитися бутербродом. Тому був спокійний за себе і за машину. Вийшла взаємна виручка між мною і чорним псом.
  
   Помінявши в банку Овруча валюту на гривні, залив повний бак і кинувся по дорозі до Хмельницького через Житомирську область.
  У районі Шепетівки на узбіччі дороги я помітив згорблену бабусю зі світлою клюкою у руці. У мене серце тьохнуло. Вона чим - то схожа на мою матір, але ЇЇ немає. Царство Їй небесне і земля пухом .... Я зупинив машину біля бабусі. Відкрив двері машини. Старенька здивовано дивилася на мене. Довелося вийти і запросити ЇЇ підвезти.
  - Сідайте бабусю, я вас підвезу! Вам куди потрібно Їхати?
  - Ти до мене синку, звертаєшся?
  - До вас бабцю!
  - Такі машини мені ще не зупинялися. Ти до найближчого села, за 15 км довезеш?
   - Не бійтеся, бабко, довезу!
  В дорозі я розговорився зі старенькою і дізнався, що вона Їде до дочки з внуками.
  - Вони вже два тижні не дають про себе звістки, а я не знаходжу собі спокою, - бідкалась бабця.
  Так за розмовами ми під'Їхали до села висадки бабусі. Я зупинив машину біля потрібноЇ зупинки. Пасажирка заходилася, що - то шукати за пазухою. Я зрозумів, що вона хоче зі мною розрахуватися за проЇзд.
  - Бабусю, мені ваших грошей не потрібно, я від них не розбагатію. Ви краще у церкві за мене помоліться перед Господом Богом, це буде набагато краща плата.
  - Ти це правду кажеш синку?
  - Цілком серйозно!
  - Тоді я за тебе помолюся, тому що це досить рідко буває, щоб шофер не брав плату за проЇзд. Я вже й не пригадаю, коли це й було.
  Взаємно побажавши щасливоЇ дороги з Богом, ми з бабусею попрощалися. Я поЇхав далі.
  
   В годину пік, заблукав у Хмельницьку, звернувся біля обласноЇ лікарні до молодого хлопця і блідого вигляду молодиці за допомогою.
  - Як краще проЇхати на Кам'янець - Подільський?
  - Складно розповідати. Якщо ти нас підвезеш до зупинки на виЇзді з міста в цьому напрямку, то я покажу тобі дорогу.
   Я погодився. По дорозі я запитав його: - де я можу поміняти або зняти гроші, так як датчик рівня палива барахлив, і я не знаю, скільки у мене пального. По кілометражу начебто ще має вистачити бензину, але простоявши у численних заторах і пересуваючись черепашачим ходом через центр міста, я боявся залишитися біля розбитого корита. Я зняв гроші у Приватбанку (вул. Купріна 54/1), а мій штурман вказав на потік з - під машини. Струмочок лився не дуже сильний, але Їхати без масла - запороти двигун. Якщо охолоджуюча рідина, то ЇЇ потрібно долити. Відкривши капот, ні я, ні провідник, не змогли визначити, звідки так сильно капає рідина. Тоді попутник зателефонував своєму братові, щоб той зателефонував своєму другові, в якого приятель працює на СТО - станціЇ техобслуговування.
  - Тебе обдеруть як липку, тільки за огляд, і плюс ремонт.
  
   Через 5 хвилин переговорів поводир сказав мені: - Зараз по§Їдемо в автосервіс і дізнаємося, який ремонт потрібен кареті. Тут недалеко. Через 5 хвилин ми були біля воріт СТО. Хворі авто в черзі чекали допомоги лікаря. Черга автовласників невдоволено захвилювалася.
  - Людина Їде до батьків з Прибалтики, потрібно визначити поломку. Ми ж люди.
  Незадоволений гомін автовласників обірвавсь. Я заЇхав на місце. Майстер, підняв вгору мою ластівку для огляду, виніс вердикт: - Капає охолоджуюча рідина з патрубка на моторі. У мене немає запчастини, на це авто. Але ви можете пізніше підлагодити свій тарантас, тільки купіть рідину і доливайте ЇЇ в міру необхідності.
  - Скільки я повинен за огляд авто?
  - Мене попросили друзі оглянути підранок у людини що потрапив у біду перед порогом рідноЇ домівки. З друзів я плати не беру.
  Я був приголомшений і стояв німий, як риба.
  
  - УкраЇнців іноді малюють жадібними, але ви впевнилися, що це не завжди буває, - сказав мій поводир.
  Мені довелося дуже розчулено подякувати своЇм рятівникам. Я довіз до станціЇ ДунаЇвці онкологічну хвору дружину брата провідника на відвідини до сім'Ї, дітей, не взявши плати, по трасі на південь і 3 - 5 км в сторону від неЇ ...
  
  Видно Бог людей за добро винагороджує.
  
  Доброта відкриває ворота
  і кожному з нас вона згодиться,
  тільки ближньому поможи сповна,
  чистоЇ води зможеш вдовольниться...
  
  Литва. 2012 год

Оценка: 9.44*6  Ваша оценка:

По всем вопросам, связанным с использованием представленных на ArtOfWar материалов, обращайтесь напрямую к авторам произведений или к редактору сайта по email artofwar.ru@mail.ru
(с) ArtOfWar, 1998-2012