"ТИ ПАМ*ЯТАЄШ?"

Цiною кровi захистити,так називаєму свободу,
Тебе вiдправили у пекло... В чужу країну,до народу,
Що не чекав вiд нас нiчого.I не просив про допомогу.
Йдучи на цю страшну вiйну ти свято вiрив в перемогу.

ПРИСПIВ:
Ти пам*ятаєш,мiй товариш,останнiй бiй i ту пору,
Коли серед димiв пожарищ ми проклинали ту вiйну.
Ми всi надiялись на краще, життя без куль i свисту мiн.
Без кровi... Гибелi... Юначе!Воно прийшло, як ти й хотiв!

Дика краса i синє небо...Чужа країна... Кишлаки... Дували...
Нещадне сонце у зенiтi... Пiсок...Пустинi...Перевали...
Трiск автоматiв... Вiй снарядiв...Хвилини спокою не знали.
Смерть безпощадна друзiв наших, яким ми очi закривали.

ПРИСПIВ.

Аллах i Бог зiйшлись на небi! А на Землi - кривавi скелi!
Пiсок, мов сито, там фiльтрує гарячу кров! Вiн не рахує,
Чия то кров, чиї то долi зiйшлись мов блискавки в двобої.
Кого чекає рiдна мама... Кого чекає смерть кiстлява...

ПРИСПIВ.

Гелiкоптери, мов сороки, вiдмiрюють короткi строки
Життя всiм тим, хто в нас стрiляє. Чи свою землю захищає?
А нам те хто життя вiдмирить? Хто нашi душi полiкує?
Хто горе батькiвське загладить? Чи та зозуля, що ку-ку-є?

ПРИСПIВ.

Лiтак принiс тебе додому...До милих серцю журавлiв.
Але не всi побачать ниви, плакучi верби i батькiв,
Батькiв, яких зiгнуло горе... Сестер, коханих i братiв...
Враз посивiвших i пониклих, рiдненьких наших матерiв.

ПРИСПIВ.