"СПОГАДИ"

Пройшли роки.Вже посивiли скронi.
Все рiдше згадуються днi,
Коли вставав ти по тривозi...
Час проимайнув - неначе в снi.

Новi проблеми,бiльш болючi,
Оточують щоденно нас.
Житла нема...I як дивитись в очi
Дружинi,дiтям?Як на ноги встать?

Не раз звертався ти по допомогу...
А вiдповiдь,здебiльш,була одна:
"Не я вас посилав у ту країну".
А ти ж не винен,що була вiйна!

Не винен в тому,що осколок клятий
Засiв у тiлi...I пекуча бiль нагадує,
Що ти здоров*я втратив.
А спомин - як на рану сiль...

Я вiрю в тебе!Вiрю в твої сили!
Кому ще вiрити?Не тiй бiдi,
Що покалiчила так хлопця молодого
На непотрiбнiй i страшнiй вiйнi...