"ПАМ*ЯТЬ".

П*ятнадцять рокiв...Багато чи мало?
Кожна сiм*я має власний свiй лiк
З тої пори,коли першi "двохсотi"
З Пiвдня летiли...Чекаючи крик 
Рiдної мами,що сина чекала...
З вiйська...Додому...В сiм*ю...До батькiв...
Але чому ж тiї чорнiї хмари 
Небо закрили? Хто так хотiв?
Хто так бездумно вiддав той наказ,
Котрий i зараз у нашому серцi 
Болем щемить...I сльози гiркi 
Не висихають...Згадаймо тi днi!